RADIUS shop
Дмитро Каплан про історію магазину, команду та одеський скейтбординг
Розкажи, будь ласка, з чого почалась твоя скейтборд-історія?

Звичайно, перш ніж відкрити магазин, я захопився скейтбордингом. Історія доволі проста та банальна. Напевно, 90, а то й всі 100 відсотків хлопців мого віку починали пізнавати скейтбординг за допомогою гри Tony Hawk Pro Skater. Якось я потрапив в гості до друга, в якого була Playstation, і він показав мені гру. До цього я бачив скейтбординг лише у дворі, де хлопці просто ганяли на дошках типу Віраж чи Метеор. Сам розумієш, масово інтернету тоді ще не було, в мене навіть кабельного не було. Звісно, коли я побачив своїми очима гру і те, що можна робити на дошці, я одразу закохався в скейтбординг і десь протягом року задовбував мамку купити мені дошку. 

Це були приблизно старші класи школи?
 
Так, я добре пам’ятаю цей період. Я тоді закінчив восьмий клас, це десь 14-15 років. Виходить, якщо математика і пам’ять не підводять, то 17 років вже пройшло. Так тоді і почалося моє захоплення скейтбордингом.

Дмитро Каплан
Скейтер, власник магазину Радіус у місті Одеса, 32 роки.
Тобто ти досяг свого, тобі купили дошку і ти почав вриватись з хлопцями, так?

Так, майже так і було. Єдине тільки, що компанії у мене не було. Щось я пробував сам на районі. Ком’юніті як такого тоді не було. Мені пощастило, і я познайомився з декількома хлопцями.

Пам’ятаю хлопця з Москви, потім хлопця з ніком Буратіно, яких потім переїхав до Англії. Як раз він мене і просвятив, в нього тоді вже був комп’ютер та інтернет. Трохи пізніше в мене теж з’явився комп’ютер. Хлопці записали мені відео на CD, я вже почав дивитись відоси та активно цим захоплюватись. На цьому фоні в мене з’явилася ідея створити скейтерський сайт, і я запустив перший одеський скейтборд-сайт sk8.od.ua

Можна сказати, що разом із запуском цього сайту і почалась моя кар’єра у сфері торгівлі скейт-стафом. На сайті був форум, на якому люди спілкувались, цікавились, де і що можна купити. Все як зараз: ринок наче великий, але асортимент товару все одно маленький.
А на той період в Одесі вже були якісь скейтшопи?

По суті, магазинів тоді взагалі не було. Був магазин з банальною назвою Екстрім. Власник там торгував всім підряд, десь мутив стафчик: трохи дошок, трохи комплектуючих. Також був магазин Адреналін, де було трохи Toy Machine, Foundation. Тобто щось було, але загалом не було нічого. Дефіцит товару був завжди. 

Якщо всі скейтери завжди мріяли про власний бренд дошок, то я в першу чергу мріяв про власний скейтшоп. Все почалося з формуму на сайті: перші комунікації, контакти зі скейтерами з інших міст. Завдяки сайту, я познайомився з хлопцем із Дніпропетровська на ім’я Андрій Головань. В нього був свій бренд дошок Transfer, які він замовляв у Китаї. 
На той період навколо сайту вже зібралось якесь ком’юніті, і я сам катався, мене багато хто знав. Андрій запропонував мені продавати його дошки Transfer в Одесі. Саме з цього і почалась моя кар’єра продавця скейтбордів)

На форумі була сторінка на кшталт барахолки, де люди купували і продавали стаф. Плюс, ти ж розумієш, що локальні бренди завжди були дешевші. Мене всі знали, я всіх знав. Знову ж таки, ком’юніті було невелике. Зараз здається, що людей мало, але насправді їх дуже багато у порівнянні з періодом, коли я починав. Тоді всі знали одне одного в обличчя, на пальцях. Так от, всі знали, що в мене тепер можна купити дошку Transfer, що це дешевше, ніж дошки в магазині, і купували. Звичайно, це були не якісь космічні продажі, це були одиниці.
Виходить, що в старших класах ти вже заробляв на продажах скейт-барахла, так?

Так, пам’ятаю це, як зараз: Одеса, місто-мільйоник, всього одне вантажне відділення Нової Пошти, та й те майже за містом. Ні тобі приватбанків, ні терміналів – нічого тоді ще не було. Я сам на горбу носив ці дошки, дек по 20. Якщо одна дошка десь 1.5 кг, то це – 30кг. Чорт зна куди їхав, забирав це все, потім надсилав гроші банківським переводом у Дніпропетровськ, вручну заповнював декларації. Дуже багато всього змінилось з того часу. Так починалась моя торгівля і сама ідея продавати. А все тому, що ком’юніті цього потребувало.
І, звачайно, це якісь кошти, які зайвими ніколи не бувають. Тим паче, коли ти продаєш те, що любиш та в чому розбираєшся.

А ти сам паралельно активно катався?

Активно я катався перші два роки. Потім всі закінчують школу, починається перехідний вік. На перших курсах ще хтось катається, але потім, зазвичай, перестають. З’являються різні справи, дівчата. Зараз катаю, але рідко. Дошка є, можу вийти раз чи два на місяць. Тобто можна сказати, що я і катають, і не катаюсь)
Потім стався якийсь переломний момент, коли з форума це все преросло у повноцінний сайт-магазин?

Я вже торгував дошками Transfer. В Києві хлопці теж почали привозити різні бренди. В Одесі ж тоді не було нічого. На мене почали виходити різні магазини, щоб я продавав їхній стаф в Одесі: спочатку магазин Лавіна, які тоді були дистриб’ютором Kayo (DGK та Expedition One), а потім – Flipside, яким керував Саша Приходько. Вони возили Black Label, Deathwish. В Одесі тоді був лише я і мене знали всі. Так все це з рук і продавалося.

Звичайно, ідея фізичного магазину була, але фінансово я розумів, що це нереально. Були контакти, я знав бренди, ціни, продажі, але тих продажів з рук не вистачало навіть, щоб покрити оренду приміщення на два місяці. Я вже не кажу про закупку речей. У Андрія Головань на той момент вже був магазин Transfer у Дніпрі. В нас були гарні стосунки, я вже продавав його дошки. Він знав, що я всім цим живу і горю, і запропонував разом відкрити фізичний магазин Transfer в Одесі по франшизі.
Розкажи, будь ласка, трохи про франшизу та про партнерство?

Система була досить проста: за власні кошти я орендував та обладнав приміщення, усі поточні витрати також були на мені. Андрій давав мені товар на реалізацію під певний відсоток. Так я пропрацював рік і був у мінусі на 2 тисячі доларів. По суті, тоді я нічого не заробив. 

Паралельно із цим, я влаштувався на роботу в магазин Екстрем-стайл, який тоді тільки відкрився в Одесі. Вони були дистриб’ютором NHS (Toy Machine, Santa Cruz, Independent, Mob Grip, Foundation). Я загорівся, намагався якось поєднувати. Всі гроші, які були в мінусі у моєму магазині, я докладав з зарплатні Екстрем-стайлу. Мені допомагав їхній менеджер, я брав деякі товари по дроп-шипінгу і також намагався продавати. Крім цього, коли якісь ходові позиції у Трансфері продавались, то їх у Андрія більше не було. Залишки, що стояли на полицях, ніхто не купляв, нові товари не приїжджали, а я фанатично вірив, що от-от щось продасться. Коротше, це було якоюсь рутиною, а в мене нічого не виходило. В якийсь момент життя у Андрія повністю змінилось, він переїхав до США, а його магазин закрився. Так історія з Трансфером і закінчилась. Але моя історія продовжувалась.
Працюючи в Екстрем-стайлі, я думав, що робити далі. Після історії з Транфером я вирішив спробувати працювати лише онлайн. Разом з товаришем ми вирішили відкрити ще один магазин і назвати його Nice Boardshop. В мене завжди були якісь банальні назви, я не заморочуюсь цим. Ми дорослішали, аудиторія трохи змінювалась. Тоді, окрім скейтбордингу, я потроху почав цікавитись сноубордом, а пізніше вейкбордингом. У Nice Boardshop все було під реалізацію, по дроп-шипінгу. Я просто зібрав усі контакти, які в мене на той час були, і виставляв товари на сайт. Але, знову ж таки, особливого успіху не було. Магазином я майже не займався, там був товар, але його ніхто не просував. Бувало, потрібного товару не було, та і скейтбординг був тоді якийсь незрозумілий. Словом, все жило своїм життям, а потім прикрилось. Та бажання щось робити нікуди не поділося: контакти були, постачальники залишились.
Почалася історія з новим магазином. Були варіанти назвати його Квотер, Дроп, Геп, а потім вирішив, що назву Радіус. Концепція магазину залишилась та сама: скейти, сноуборди, вейки. Все жило своїм життям, якісь продажі були, але мінімальні. Частково я викладав товар з Екстрем-стайлу, потім замовив і привіз першу партію дошок Creation. Це було до Майдану. Потім курс злетів, а я знов влетів на бабки. Після ще привозив підвіски Destructo.

Я весь час намагався щось робити, але успіху з цим ніколи не було. Завжди був або попадос, або товар довго лежав. Інколи роздавав пацанам товар в борг, половина мені й досі винні гроші. Радіус я вигадав і запустив 10 років тому, а активна фаза магазину почалась лише через 5 років, разом з відкриттям одеської Плази.
5 років тому мене запросили організувати відкриття скейтпарка Плаза. Запросили саме мене, тому що протягом довгого часу я завжди проводив різного роду контести, GSD в Одесі за часів Транферу, різноманітні активності від свого імені та Радіус-шопу. Тобто, крім продажів, я завжди наводив різний двіж. Для мене це історія не про гроші, я просто щиро полюбляю цим займатись, це як стиль життя.

Якось, незадовго до відкриття Плази, я робив контест від Радіуса – easy money з шести сходинок. І як раз в той момент повз проходили хлопці, власники FK Ramps. Їм ще тоді допомагав мій знайомий скейтер, Пончик. Вони побачили, що я проводжу контест, і порекомендували мене місцевій владі як того, хто зможе організувати відкриття нового скейтпарку. Так я організував відкриття скейтпарку, звичайно, не без допомоги багатьох людей, наприклад, Міші Тевкуна.
З відкриття Плази і почався двіж, почалась активна стадія всього. Я часто був у парку, нас попросили організувати там прокат, школу. Я зрозумів, що люди почали кататись. Підтягнулись старигани, молоді почали кататись, а асортименту товару, як не було, так і нема. Це був для мене золотий час ще й тому, що в Одесі закрився Stuff.

Почалася активна стадія. Я звільнився з Екстрем-стайлу, де пропрацював 10 років, і почав активно займатись Радіусом як інтернет-магазином. На даний момент я є офіційним дистриб’ютором майже всіх брендів, що представлені в магазині. Я привожу все напряму зі Штатів: Santa Cruz, Independent, Creature, Bronson. Також я напряму вожу Thrasher. 
Розкажи трохи про Thrasher?

Якщо чесно, то Thrasher був одним із двигунів для всього. Тоді, як і зараз, я був великим фанатом скейтбордингу, а Thrasher – це як Біблія скейтбордингу. Зараз просто неможливо уявити скейтбординг без Трешера. За часів магазина Flipside, Саша Приходько був дистриб’ютором Thrasher, але він також переїхав до Штатів. Ми поговорили, і він допоміг мені налагодити зв’язок. Так Thrasher став першим брендом, який я почав привозити напряму, і привожу ось вже 10 років.

А сам журнал багато хто у нас купує?

Взагалі, основне – це, звичайно, одяг. Сам журнал я замовляю регулярно вже протягом двох років, це всього п’ять примірників на місяць. Один залишається в мене, а інші продаю. Якщо подивишся, то ціна майже така сама, як і в Штатах. На журналі майже нічого не заробляю. Це скоріше іміджева історія. 
Повернемося до парку. Ти сказав, що одеська Плаза стала переломним моментом. Скажи, можна говорити про одеський скейтбординг до та після відкриття парку?

Відчуття такі, що до відкриття парку одеського скейтбордингу взагалі не було. Все просто вимерло. Старигани майже не катались, молодняк теж майже перестав. Звичайно, хтось десь потроху катався, але ніякого активу та двіжухи я не бачив. А Плаза стала епіцентром скейтбордингу, туди підтянгулись всі, від старого до малого. Всі зараз там. Є, звичайно, на районах малі, вони завжди будуть, ті хто в темі скейт-культури. Наприклад, Давид Зухер. Парку 5 років, а він тільки через півтора року після відкриття про нього дізнався. І ніхто поки не втомився від парку. Звичайно, хтось виходить в стріт, але все одно масово всі там.

Ти особисто розділяєш стріт і парковий скейтбординг? Чи це одне ціле?

Звичайно, це все одне ціле. Але мені особисто більше стріт подобається. Він більш творчий. Плаза – круто, але це як тренажер, а стріт більше про творчість, підхід до вибору спотів, про погляди райдерів на скейтбординг. Парк – це як спортивний майданчик. Мені особисто в парку дуже комфорто кататись, враховуючи мій мінімальний рівень катання. Там класно, безпечно. Але дивитись я, звичайно, люблю стрітовий скейтбординг.
Як відбувається вибір брендів, які продаються в магазині? Чи є якісь тенденції, мода?

Коли товарів дефіцит, то купують все. І коли не було нічого, а потім відкрилась Плаза, я взагалі привіз Mystery. Я просто брав те, що на той момент можна було привезти напряму. Є безліч брендів, які хотілось би возити, але вони вже є в Україні. Існує ексклюзивна дистриб’юція, і бренди, які вже хтось возить, ти привезти напряму вже не можеш. 
Інший момент: працювати з американцями досить складно. Не можна просто написати листа бренду із пропозицією продавати його в Україні. Так це не працює. 
Перше, що вдалось привозити напряму, був Thrasher. Потім були підвіски Destructo, потім дошки Mystery. Далі я зрозумів, що цього замало, треба більше. На той момент магазин Екстрем-стайл відмовився від дистриб’юції NHS, і я вирішив брати все в свої руки, поки хтось мене не випередив. Це були довгі і складні перемовини. Існує купа різних моментів та підводного каміння, і просто так з тобою навіть розмовляти ніхто не буде. Потрібно показувати, хто ти, скільки продаєш, яка в тебе репутація. В мене все вийшло, тож зараз основна група товарів Радіуса – бренди NHS-дистриб’юції.
Говорячи про онлайн і офлайн, чи бачиш ти сенс у повноцінному фізичному магазині з тусовкою навколо нього та мінірампою на задньому дворі? Чи це фінансово реально в Україні?

Фізичний магазин – це моя мрія, яку я колись реалізую. Був час, коли я не вірив, що скейтбордингом можна заробляти. Я займаюсь цим все своє життя, та я ніколи цим не заробляв. Я завжди заробляв гроші іншими способами, на інших роботах, але мріяв заробляти скейтборднгом, а саме прямими продажами скейт-стафу. Та в мене це ніколи не виходило.

І ось лише останні 5 років в мене почало виходити, і це продажі саме через інтернет-магазин. Рік тому я відкрив невеличкий шоурум у веломагазині моїх знайомих. Я дивлюсь на продажі там і розумію, що найближчим часом повноцінний фізичний магазин – це просто нереально. Ми б вже давно закрились. Було б так само, як 10 років тому, максимально збитково.

Якщо говорити про продажі, то 2021 рік був дуже слабким. 2020 був прям супер, а от 2021 – рівно навпаки. Не треба мати математичний ступінь, щоб зрозуміти, що фізичний магазин – це поки фантастика. Я не знаю, скільки потрібно продавати товарів, скільки дошок, щоб утримувати фізичний шоп. Більш реальний варіант – розвинути інтернет-продажі до такого рівня, що це зможе перекривати витрати на фізичний магазин, який заздалегідь буде збитковим, але там буде двіж, тусовка. Я мрію поставити там фінгер-стіл, показувати кіно на проекторі, мінірампа. Це все круто, але точно збитково в Україні, як і криті скейтпарки.
Команда райдерів: як все починалось, скільки людей у ній зараз і які умови?

Зараз в команді магазину 5 райдерів: Саша Богуш, Женя Зенченко, Давід Зухер, Валентин Хутняк і Льоша Виродов. Починалася команда з Жені Зенченко. Ми з Максом (Papa Power) активно співпрацюємо. Я продавав його дошки, а він на той час вже спонсорував деяких хлопців. В мене завжди була ідея спонсорської колаборації. Одному магазину чи окремому бренду складно повністю забезпечувати райдера самотужки, а так його райдер катається за бренд дошок, який продається в мене в магазині.

От я і запропонував такий варіант: мій магазин буде давати райдеру Макса всі інші необхідні комплектуючі, а райдер, в нашому випадку Женя Зенченко, буде, крім Papa Power, кататись і за магазин Радіус. 
Макс погодився, ми разом почали спонсорувати Женю. Так почала своє існування команда магазину Радіус. Правда, так сталося, що буквально через тиждень Женя пішов з команди Papa Power, подробиць не знаю. В мене до Жені ніяких претензій немає. Він залишився в команді магазину і успішно катається за Радіус вже три роки.

Потім, за рекомендацією Макса Кузьміча та Пірата, з якими в мене гарні стосунки, я взяв до команди Сашу Богуша. Він тоді був без спонсорства. Саша рік прокатався за Радіус, потім пішов у Fusion, а потім знову повернувся в команду Радіуса.

Спочатку умови були такі: 2 дошки на місяць і комплектуючі за необхідністю. Але історія така, що в несезон хлопці не катаються. Знову ж таки, поки у магазину було все круто, то я ніколи нікому не відмовляв, все давав за необхідністю.
За останній час продажі впали, плюс зараз не сезон. Тому на сьогодні умови для всіх такі: хлопці беруть все за необхідності. Звертаються – я все даю. Хлопці не нагліють, а я ніколи не відмовляю. Так все і працює. Буває, співпадає, що всі одночасно приходять брати дошки. Фінансово це досить накладно для магазину, але я видаю, бо це мій обов’язок, така домовленість. Був момент, коли буквально за тиждень двоє з них зламали дошки. Тоді я вибачився і сказав, що у кожного є знижка 50% на всі товари магазу, і райдери команди завжди можуть нею скористатись. Тож були моменти, коли хлопці ставилися з розумінням і купляли стаф зі знижкою. 
А так все за необхідності: зламав або зносилась дошка – приходять і беруть. Буває, коли я на споті бачу, що хтось з моїх катається на дуже зношеній дошці, я підходжу і питаю, чого мовчать. Я не хочу, щоб мої райдери катались на убитій дошці, це не спонсорство. Така моя позиція. І, думаю, не дарма вже стільки років хлопці катаються за Радіус. Мені здається, що за жоден шоп так довго ніхто не катався. Хіба що Пірат за Stuff 10 років катав. Ніхто ніколи не пішов з команди. А для мене це означає, що все добре, всіх все влаштовує. Завжди хочеться давати більше, але ти ж сам розумієш, що все по можливості.
Дуже круто, що у вас з командою повне взаєморозуміння вже стільки років. Думаю, це означає, що все так, як має бути.
 
Мені багато хто каже, що я дуже м’який з ними або що в них переді мною немає жодних зобов’язань. Але мені так комфортно. Я не хочу їм постійно нагадувати, щоб зняли сторіз чи тегнули магазин або бренд, а більшість з них – розпиздяї. Або от тобі історія про промовідео дошок Simple, це прямо фіаско: два роки тому я купив камеру, щоб знімати різний контент для команди. Оператор у нас є, Васількан. Приїхала партія дошок Simple, я кажу: хлопці, у вас є два тижні, щоб зняти промовідео. На старті дав усім по дві дошки. І що ти думаєш? Нічого не зняли.

Для порівняння, ось інша історія про Chariot: я, разом з Максом Білоусом і Піратом, брав участь у Chariot Seven. Звучить пафосно, але я виступав тоді у якості інвестора. Я допоміг хлопцям організувати партію дошок, взяв участь фінансово, все привіз. Прийшла партія дек, хлопці поїхали до Білорусі і за тиждень відзняли офігенне промо. Оце підхід, таке я люблю.
Які у тебе найближчі плани?

Зараз запускаємо нову версію сайту. Вже все готове, залишилось лише перенести товари. Багато хто скаржився на швидкість роботи при оформлені замовлення, все було повільно, інколи підглючувало. Ми майже 4 роки не оновлювали сайт. Тепер все буде швидко, зручно і зрозуміло. До того ж, сайт буде двомовний, і українська буде за замовчуванням. Також на сайті з’явиться розділ “Команда”.   
Завжди була амбіція зняти повноцінне відео магазину з нашими райдерами. Але, враховуючи те, що вони розпиздяї, то це, мабуть, неможливо. Звичайно, проведемо пару контестів, організуємо GSD в Одесі. 
А глобальний план – це зробити найкрутіший онлайн-магазин в Україні і відкрити фізичні магазини у Києві та Одесі. Це моя мрія. Я більше 10 років у цій сфері, а виходити почало, грубо кажучи, останні 5 років. Тому скажу так: всьому свій час.

Питання ставив Андрій Бояр
Фотографії надав Дмитро Каплан
Офіційний сайт магазину - radiusshop.com.ua

ПОПУЛЯРНІ МАТЕРІАЛИ