WAR DIARY
Максим Павленко
Засновник Papa Power skateboarding
34 роки, Київ
Де і як тебе застав перший день війни?

Війна застала мене вдома. 23 лютого я сходив на ВДНГ. Катався по максимуму, наче знав, що наступний раз буде не скоро. В принципі, я був готовий до цього. З початком пандемії я підсів на подкасти різних аналітиків і багато хто серед них казав, що війна неминуча і ковід просто відтягнув її початок.

Коли ми їхали до Харкова організовувати змагання, то багатьох вже тоді батьки не відпустили, томущо боялися війни.
Повернувшись зі змагань, я засів за розробку нових дизайнів дошок та мерча, ходив на пошив, заплатив завдаток за тканину.

Весь тиждень напередодні війни я погано спав, включав подкасти про астрофізику, сон був не сном. 24 лютого о п’ятій ранку я прокинувся в туалет. Виходжу в коридор (в навушниках) – і зненацька відчиняє двері сусідка. Перше, що я подумав, що вона теж хоче в туалет. Ну, думаю, нехай вона йде першою. Витягаю навушник, а вона кричить: “Як ви можете спати! Війна!". Звідусіль було чутно вибухи. Зайшов в інтернет – і з того моменту в мене новинний марафон. Тікати я нікуди не збирався.
Пройшов місяць війни. Як за цей період змінились твої думки та настрій?

За період активних бойових дій в мене в голові нічого не змінилося. Як я вже згадував, я був інформаційно підготовлений. Якщо зазирнути трохи глибше, то я можу згадати всі періоди з того часу, як починав кататися. У 2002 році були скінхеди. Їх плодили проросійські політики саме для того, щоб казати, що в нас тут «неонацисти». Потім була Помаранчева революція, загострення мовного питання.На якийсь час, після Помаранчевої, скіни пропали, може, на років півтора-два. Потім, перед наступним майданом, в місті чинилося те ж саме. Скіни, різні проплачені заворухи та риторика в ЗМІ. 
Коротше кажучи, «Майдан» можна будо пророкувати за півроку до… і так кожен раз, і кожен раз – невдача для путіна.

Про ставлення росіян до українців я також знав все життя. Моя тітка живе у Пітері, і я там бував. Українці завжди були «нєдочеловєкі», малороси, як вони кажуть. Але самі вони не розуміють значення цього слова (малая Русь - означає Русь, з якої все почалося, а великая Русь - це завойовані землі). Також моя бабуся (1917-2010) розказувала про часи СРСР, про репресії , насильні переселення, війни та голодомори. Сам я також не раз в житті мав досвід спілкування з “великоросами”, так що нічого нового, нічого дивного.
Опиши свій типовий день в умовах війни?

Отже, мій типовий день. Перші два тижні було трохи гірше, ніж зараз. Спали в коридорі, постійно новини, постійно якісь події. Раз в три-чотири дні виходили в магазин, декілька разів виходили на перевірку прибудинкових територій та даху з приводу «міток», але нічого не знайшли, і слава богу.

На день п’ятий я хотів йти до військкомату, але дізнався, що там на кожне місце черги з людей, які ладні хабаря давати, щоб тільки йти воювати. Тому вирішив просто бути вдома напоготові.
Після того, як Зеленський сказав, що треба працювати, якщо є така змога, почав продавати дошки. Як не дивно, але люди питали і в перші дні війни, але я не відправляв, для мене було дикістю наражати на небезпеку співробітників пошти заради скейта.

В цілому «звикли». Відправляю дошки, по Києву розвожу на велосипеді. Іноді виходимо розвіятися, покататися. Декілька разів були на лебединому. Атмосферка так собі, якщо чесно. Кататися навпроти будинку, в який врізався безпілотник, не дуже відволікає. Більше ходимо на локальний спот «арена». Завдяки катанню, почав навіть щось малювати, до того не міг, взагалі нічого не хотілося робити.
Що зробиш перше, коли переможемо? 

Коли переможемо, буду продовжувати діяльність. Мабуть, дороблю мерч, і, скоріш за все, не буду змінювати тематику на воєнну. Думаю, цього буде вдосталь на кожному кроці, але все-таки буде дроп дошок з моїми фографіями на тему «постапокаліпсису». Поки що не вирішив, чи буде цей дроп позачергово, чи вже після серії «Роботи та імперія».

В цілому, я думаю, буде багато роботи.

ЧИТАТИ ІНШІ ІСТОРІЇ