WAR DIARY
Дмитро Гайдук
30 років, Хмельницький/Київ
скейтер, співзасновник бренду Workers
Де і як тебе застав перший день війни?

Був звичайний вечір. Як і більшість українців, ми спокійно лягли спати, плануючи наступний день: ранкова кава, потім робота та буденні справи. Мій сон був досить міцним і я не почув перший вибух, але моя дівчина прокинулася одразу і з наляканим виразом обличчя почала мене будити. Розуміння, що відбувається, прийшло не одразу, але почувши і відчувши наступні вибухи, ми почали збирати речі. 
Все стало зрозуміло –почалася війна. Я зберігав спокій та був відповідальним за раціональні та швидкі рішення. Покидавши, що бачили, у валізи, ми зібрали наших тварин, а саме кота, якого нещодавно прихистили з двору та улюбленого собаку. Звісно, це був дуже неоднозначний момент у стані паніки, але ми таки зібрались десь за годину і виїхали у напрямку моєї рідної домівки на заході України.
Виїхавши, вирішили трохи перечекати затори та заспокоїтися, бо вранці забули подумати навіть про те, щоб вмитися, не кажучи вже про сніданок. Нашою зупинкою було місто Ірпінь, де жили наші знайомі. Через годину ми зрозуміли, що це була велика помилка, бо саме ця точка виявилася найгарячішою в околицях Києва. Незважаючи на всі події, ближче до вечора все ж таки взяли себе у руки та вирушили зазначеним маршрутом. Дорога була складною, цю невелику відстань ми їхали протягом 22 годин. Та все це зовсім не порівняється з тим жахом, який досі переживають жителі Київської області та східних міст України.
Пройшов місяць війни. Як за цей період змінились твої думки та настрій?

Пройшло вже більше місяця війни. Настрій ніякий, з’являються тільки злоба та ненависть, але ми не повинні вподоблятися цим нелюдям. Наша нація непереможна, бо вільна, в нас живе любов та багато інших світлих почуттів, які рухають нас уперед. Багато чого я переосмислив, звичайні буденні речі вже здаються великим святом та насолодою. Дуже важко спостерігати за тим, що відбувається в тих місцях, до яких прийшов «рускій мір».
Опиши свій типовий день в умовах війни?

День проходить по-різному. В мене вдома живуть друзі з Ірпеня та Києва, два кота та собака. Ми готуємо їжу, прибираємо вдома, щось ремонтуємо, гуляємо час від часу. Ще в нас з‘явилася ідея відремонтувати фігури в місцевому скейтпарку, чим ми деколи і займаємось. Були дні, коли я виходив кататись. Важкувато це виходить, але трохи відволікає. Вчу потрохи англійську мову, допомагаю, як можу, Інтернет-війську.
Що зробиш першим, коли переможемо?

Перш за все, зустріну свою дівчину, яка зараз перебуває за кордоном. Буду продовжувати ще старанніше працювати над брендом (Workers skateboards), намагатися дивувати на прогресувати. Та нарешті відсвяткую перемогу у колі родичів, близьких та найкращих друзів, бо це – найцінніше, що ми маємо!

Фото надав Дмитро Гайдук

ЧИТАТИ ІНШІ ІСТОРІЇ